Акмеологічні прийоми створення ситуації успіху в навчанні

КЗ «Нікопольська гімназія №7 ІІ – ІІІ ступенів»

Акмеологічні прийоми створення ситуації успіху в навчанні

 (інформація для роботи

  МО вчителів початкових класів

 м. Нікополя)

                                                                                             Підготувала вчитель

                                                                                        початкових класів

                                                                                        КЗ «Гімназія №7»

Гук Раїса Миколаївна

м. Нікополь

2016 р.

Акмеологічні прийоми створення ситуації успіху в навчанні

     (Із досвіду роботи  О. В. Власюк, учителя початкових класів, спеціаліста вищої категорії, учителя-методист; В. В. Куліш, учителя початкових класів, спеціаліста вищої категорії, заступника директора з НВР, Лисянський НВК «ЗОШ І–ІІІ ст. № 1—гімназія, Черкаська обл.)

     Пошук нових оптимальних, найбільш ефективних способів в останні роки розширюється. Сьогодні постійно зростає науковий інтерес до акмеології.

     Акмеологічна технологія навчання — це технологія досягнення успіху і високих результатів у навчанні та розвитку учня на основі стійкої мотивації; це системно-орієнтоване розвивальне навчання, побудоване шляхом проектування навчального процесу та поетапної діагностики.

     Вона об’єднує стратегії творчого пошуку, відповідні акмеологічні методики та прийоми, що дає змогу проектувати діяльність як учителя, так і учнів.

     Впливаючи на емоційно-психологічний стан дитини, учитель налаштовує її на досягнення успіху в роботі. Адже у дитини, яка пережила успіх, ніби виростають крила, вона отримує новий радісний поштовх для зростання. Це дає можливість вчителеві викликати у дітей інтерес до навчання, а школа стає школою радості пізнання, творчості, спілкування. А також це визначає головний сенс вчительської діяльності: створити кожному учневі ситуацію успіху в навчанні. Безумовно, успіх повинен бути доступним кожній дитині, бо якщо дитина досягає успіху в школі, то має всі шанси на досягнення успіху в житті.

     Ситуація успіху... Як її створити? Кожен учитель, мабуть, має на це власне бачення. Але, без сумніву, початок створення ситуації успіху — це доброзичливі стосунки між учителями та учнями. Тому з перших днів перебування дитини в школі, учитель повинен намагатися створити добру, привітну, спокійну атмосферу в класі. Це дає змогу учням відчути психологічний комфорт на уроці, почуватися впевнено. Стосунки учителя з учнями повинні ґрунтуватися на почутті взаємоповаги і взаєморозуміння. І тому наступними складовими у створенні ситуації успіху є любов до учнів, а також їхня віра у свої можливості, і, звісно, незгасна надія. Адже надія на успіх живе у кожній, без винятку, дитині. Усунути надію — зусилля дитини втрачають сенс.

Створюючи ситуацію успіху на уроках, учитель допомагає дітям подолати невпевненість у власних силах. Він учить їх не боятися власних помилок, переконує, що не помиляється тільки той, хто нічого не робить.

      Створення ситуації успіху неможливе без урахування індивідуальних особливостей учнів. Адже вона повністю базується на особистісноорієнтованому підході до процесу навчання і виховання.

·         Прийом «Повір у себе»

Учитель створює умови, за яких дитина, виконуючи навчальне завдання, зненацька починає вірити у свої можливості.

      Доцільно використовувати ланцюжок заздалегідь продуманих посильних завдань для кожного учня, практикувати в роботі на уроках різнорівневі картки-завдання, частина з яких містить прихований інструктаж для дитини про способи виконання (наприклад: «Можливо, краще почати з...», «Виконуючи роботу, не забудь про...»). Ці речення-побажання допомагають дитині уникнути поразки в роботі та відчути радість успіху.

·         Прийом «Особисте відкриття»

Підготовлена вчителем заздалегідь ситуація спрямована на вивільнення в дитині внутрішньої енергії, що проявляється усвідомленням нею власних здібностей, у такий спосіб формуючи її творчий потенціал.

Наприклад, на уроках літературного читання можна запропонувати учням самостійно скласти вірші за поданими римами.

край	прокинулось
родина	посміхнулись
гай	весело
Батьківщина	тепло

Таким чином, дитина відкриває у собі прихо-

ваний творчий потенціал.

·         Прийом «Навіювання», або «Ефект Розенталя»

«Ти можеш!» — повинен нагадувати вчитель учневі.

«Він може!» — повинен нагадувати колектив.

«Я можу!» — повинен повірити в себе учень.

В. Шаталов

     Надання учням позитивного психоемоційного заряду. Заохочення дитини до праці словами: «Така робота тобі до снаги», «У тебе до цього хист». Важливо переконати у реальності успіху, і успіх прийде. Англійський учений Стоуенс довів, що учні, яких заохочували, досягли значно більших успіхів, ніж ті, кого не заохочували.

Починаючи з першого класу, перед початком виконання складного завдання влучним буде діалог-навіювання.

У ч и т е л ь. Ви зможете!

У ч н і (разом). Ми зможемо!

К о ж е н у ч е н ь. Я зможу!

У ч н і (одне одному на вушко). Ти зможеш!

·         Прийом «Вибух емоцій»

Використовуючи похвалу (або критику), учитель впливає на емоційний стан дитини, таким чином спонукаючи її краще працювати на уроці.

Прикладом такого прийому можуть бути оплески за успіх. Клас дружно аплодує учням-авторам за влучно дібране слово, удало складене речення, уміло сформульовану і доведену власну думку.

Дитина, якій аплодують, дуже радісна і щаслива в цей момент. Але це не тільки її радість. Це спільна радість. У такі моменти вчитель з великим задоволенням радіє разом із класом.

·         Прийом «Почую кожного»

Учитель організовує роботу таким чином, щоб кожен учень мав можливість (і відчував необхідність відповідати).

Плануючи групову роботу на уроці, вчитель заздалегідь готує посильні завдання для кожної створеної групи. Частині дітей перед початком роботи пояснює заради чого, кого здійснюється це завдання, звертається із такими словами: «Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратися». А для деяких учнів навіть можливість участі в групі є вже ситуацією успіху. Якщо їм було відведено роль доповідача (в будь-якій формі), то це стає для них дуже потужним стимулом до подальшого активного навчання.

·         Прийом «Констатація успіху»

Учитель констатує кожний успіх дитини, можливо, і незначний на перший погляд, але таким чином він надихає її на нові досягнення. 

Створюючи ситуацію успіху, учитель допомагає дитині емоційно пережити успіх не результату всієї роботи в цілому, а якоїсь його окремої частинки, деталі. Він використовує такі вислови: «Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі...», «Найкраще тобі вдалося...». Так, у першому класі, діти можуть радіти навіть удало написаній одній букві, цифрі, одному слову, реченню, прикладу. 

На уроках української мови перед написанням каліграфічної хвилинки вчитель ставить завдання написати її так, щоб потім кожен зміг сам себе похвалити, якщо не за всю роботу, то за якийсь окремий елемент.

Література

1. Акмеологічний словник / упор. І. О. Ніколаєску.— Черкаси : ОІПОПП, 2012.— 28 с.

2. Бех І. Д. Молодший школяр у вікових закономірностях // Початкова школа.— 2015.— № 3.— С. 2–6.

3. Данилова Г. С. Акмеологія шкільної освіти у контексті методології сучасної науки // Рідна школа.— 2004.— № 11.— С. 6–10.

4. Деркач А. А. Акмеология.— М. : Изд-во РАГС, 2002.— 650 с.

5. Пальчевський С. С. Акмеологія : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.— К. : Кондор, 2008.— 378 с.

6. Петрухін В. Акмеологічні технології в підвищенні якості освіти. Рідна школа.— 2003.— № 6.— С. 6–9.

7. Савченко О. Я. Виховний потенціал початкової освіти: посібник для вчителів і методистів початкового 

Вступ

У створенні прогресивних систем професійної підготовки вчителя, які орієнтуються на інтелектуальний і креативний рівень розвитку особистості, значну роль відіграють процеси проектування і реалізації інтегрованих освітніх програм та педагогічних технологій, що ґрунтуються на наукових ідеях та універсальних методологічних підходах до організації освітнього процесу. Таким універсальним методологічним орієнтиром, який забезпечує цілеспрямованість і результативність цієї діяльності, виступає акмеологічний підхід.

Відтак, предметом акмеологіі виступає творчий потенціал людини, закономірності й умови досягнення суб'єктом діяльності різних рівнів розкрит- тя творчого потенціалу вершин самореалізації. Завдання акмеології – озброєння суб'єкта діяльності знаннями й технологіями, що забезпечують можливість його успішної самореалізації в різних сферах діяльності, зокрема у сфері обраної професії. "Акме" – вершина професіоналізму – це стабільність високих результатів роботи, далі – надійність. Працювати професійно – означає не мати зривів, грубих помилок, промахів і робити звичку саморозвитку, самовдосконалення, самоосвіти і самоконтролю, бо це основні чинники досягнення стану "акме".

Нині одним з найбільш розроблених напрямів прикладної акмеологіі є педагогічна акмеологія. Власне, інтенсивний розвиток саме педагогічної акмеології постає могутнім імпульсом для становлення загальної акмеологіі та її прикладних аспектів. Педагогічна акмеологія – наука про шляхи досягнення професіоналізму у діяльності педагога. Витоками педагогічної акмеології, як і загальної акмеології, стали наукові доробки Н.В. Кузьміної та представників її наукової школи. Зміст педагогічної акмеології багато в чому визначається акмеологічним підходом до специфіки праці в цій професійній сфері. Предметна сфера педагогічної акмеології досить широка. Сьогодні в ній на передній план вийшли сторони і рівні професіоналізму педагога, а також умови й закономірності досягнення вершин професійної зрілості особистості педагога. 

В акмеологічному розумінні педагогічний професіоналізм розглядається як стійкі властивості суб'єкта, що забезпечують високу продуктивність педагогічної діяльності, її гуманістичну спрямованість. Педагогічна акмеологія виявляє рівні й етапи професіоналізму діяльності і зрілості особистості педагога. Основними з них є рівні: 1) оволодіння професією; 2) педагогічної майстерності; 3) самоактуалізації педагога в професії; 4) педагогічної творчості. Високий рівень професіоналізму педагога характеризується такими позиціями як: а) ерудит; б) фахівець з покликання; в) майстер; г) діагност; д) гуманіст; е) самодіагност; ж) новатор; з) учасник педагогічної співпраці; і) дослідник, що володіє акмеологічними технологіями переходу від одного рівня професіоналізму і зрілості до іншого. Педагогічна акмеологія визначає наступне: 1) траєкторію зростання індивідуально обраного педагогом шляху досягнення професіоналізму; 2) шляхи подолання професійних деформацій особистості педагога емоційного "вигорання" і "професійного насичення і виснаження"

У наш час виникає необхідність зміни освітньої парадигми. Основна суперечність сучасної системи освіти – це протиріччя між швидким темпом приросту знань у сучасному світі й обмеженими можливостями умов їх засвоєння індивідом. Ця суперечність примушує педагогічну теорію відмовитися від абсолютного освітнього ідеалу (всебічного розвитку особистості) і перейти до нового ідеалу – максимального розвитку здібностей людини, до саморегуляції і самоосвіти

Вимоги до акмеологічного уроку        ( За С.С.Пальчевським)

         Вимоги до акмеологічного уроку стосуються таких взаємопов’язаних між собою його компонентів, як цільовий, стимулюючо-мотиваційний, змістовий, операційно-дієвий, контрольно-регулювальний, оцінювально-результативний.

         Цільовий

• Освітня, виховна і розвивальна триєдина мета покликана формувати цілісний процес едукації ( вирощування, культивування – О. Вишневський), який активізує виникнення у психічній сфері підростаючої людини новоутворень – відомих в акмеології інтегративних вузлів, пов΄язаних із віковими етапами глобальної зрілості учня і поєднаних із такими її аспектами, як анатомо-фізіологічний, психічний, дидактичний, соціальний.

• Необхідно планувати цілісний процес едукації таким чином, щоб якомога повніше використати можливості уроку для реалізації «Стратегії акмеологічної діяльності, спрямованої на розкриття вихованцем внутрішніх потенційних можливостей».

• Необхідно використовувати можливості уроку для формування рис особистісної зрілості учнів згідно концепції академіка Реана О.А.

• Необхідно сприймати вимоги навчальних програм не як відірвану від загального образу світу і внутрішнього світу учня даність, а як необхідний «фресковий» фрагмент загального образу світу, який формується в уяві учня на основі нових пізнавальних гіпотез, поява яких зумовлюється вивченим на уроці матеріалом.

         Стимулюючо – мотиваційний

• Необхідно використовувати можливості зв’язку змістової основи навчального матеріалу з внутрішньоінтенційною спрямованістю вихованців.

• Необхідно створювати умови для формування засобами навчальної теми доцільних життєорганізуючих імпресингів.

• Необхідно перед початком вивчення нового матеріалу формувати сугестивну установку на розкриття відомого у сугестології резервного комплексу учня за рахунок сугестивно-десугестивного процесу, який постійно на другому плані супроводжує навчально-виховний процес.

         Змістовий 

• Необхідно виявляти вміння будувати зміст навчального матеріалу на основі принципів золотого перетину та комплементарності ( доповнення до завершеної цілісності ).

• Необхідно реалізовувати життєорганізуючі можливості змістового компоненту уроку, використовуючи  цікаві фрагменти біографії вчених, митців, винахідників, афоризми, які належать їм, пам’ятаючи, що біографії таких людей подібні на арсенал, у якому зберігається зброя, якою були виграні вирішальні битви життя.

• З метою зв’язку навчального матеріалу із загальним образом світу в тих випадках, де це можливо, доцільно  вивчати об’єкти  у тримірній площині: а) компонентно-структурного аналізу, б) функціонального, в) генетично-прогностичного.

• Під час використання тримірної площини навчання  необхідно передбачити встановлення внутрішніх і зовнішніх зв’язків фрагменту пізнання із загальною картиною світу. Результатом такого встановлення має бути знаходження місця цього фрагменту в загальній картині світу, філософсько-естетичне мислення цих зв’язків та відношення їх до життєорганізуючої сфери підростаючої людини, формування її духовності. Пам’ятати варто при цьому твердження академіка Гончаренка С.І. стосовно того, що духовність – це вміння людини розібратися в цьому світі і знайти своє місце в ньому.

• Необхідно передбачати реалізацію в ході уроку не лише  таких традиційних компонентів змісту освіти, як знання, уміння та навички, а й таких нетрадиційних, як досвід творчої діяльності ( процедури творчої діяльності І.Я. Лернера, напрацьованих у креативній акмеології методик, стратегій і тактикотворчої діяльності), досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу.  Варто пам’ятати при цьому, що якраз нетрадиційні компоненти, які часто випадають із контрольно-регулюючого  та оцінювально-результативного блоків, найважливіші в акмеологічному плані як для самої особистості, так і для суспільства в цілому. 

• Відібраний у кінцевому підсумку навчальний зміст уроку вчителю необхідно порівняти зі «стратегією акмеологічної діяльності, спрямованої на розкриття вихованцем внутрішніх потенційних можливостей». У випадку необхідності  відкоригувати змістову структуру згідно вимог цієї стратегії.

         Операційно-дієвий

• Під час розробки змісту уроку треба  пам’ятати, що, згідно досліджень психологів,  логіка дитячого сприйняття має такий вигляд : первинний синтез – аналіз – вторинний синтез. Зважаючи на це, навчальний матеріал бажано розробляти в глобальних темах та підтемах. Це дозволяє на уроках  створити узагальнений образ великої теми, а на уроках підтем або етюдної розробки глобальної теми розширювати цей образ поряд із формуванням образів нижчого порядку. Окрім цього, такий підхід забезпечує введення вихованців у зону індивідуальної творчості, якій належить значне місце в стратегії акмеологічної діяльності.

• Під час вибору методів та прийомів необхідно керуватися природою дитячого сприйняття, пам’ятаючи, що  вона найкраще виявляє себе тоді, коли зовнішні впливи торкаються «живої інтенції» учня. Необхідно виявляти цю природу і спиратися на неї під час здійснення таких актуальних операцій, як сприйняття нового навчального матеріалу, осмислення його, узагальнення, систематизації, закріплення, застосування на практиці.

• Використовуючи методи, що поєднують педагогічно доцільні впливи вчителя не тільки на свідому, а й на напівсвідому сферу учня, треба пам’ятати, що через останню проходить значно більша частина інформації.

         Контрольно-регулюючий

• Потребує під час проведення акмеологічного уроку з боку вчителя постійної уваги не лише до його життєорганізуючих основ, а й до характеру самого навчального процесу. Опорною основою для контрольно-регулюючої функції педагога слугує синергетична методологія, згідно з якою кожний результат конкретної педагогічної дії потребує загального аналізу. Коли такий результат приходить у суттєву суперечність із метою дії, то це означає, що ця дія як будівна сила вийшла за свою межу і перетворилася на руйнівну, а це вже потребує відповідного коригування не лише самого процесу педагогічної діяльності, а й тієї мети, яка визначає цей процес.

         Оцінювально-результативний

• Вимагає від учителя визначення не лише рівня засвоєння знань, умінь і навичок, а й рівня засвоєння досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу,  які в поєднанні із традиційними компонентами змісту освіти складають своєрідний акмеологічно організуючий інтегративний вузол. Такі вузли покликані розширювати в учня зону акмеологічної самореалізації.

Схема  аналізу акмеологічного уроку

        1. Визначити, наскільки мета та завдання уроку відповідають його об’єктивним можливостям збудження процесу акмеологічної самореалізації учнів:

       - чи зумів учитель відшукати місце свого уроку в „Стратегії акмеологічної діяльності, спрямованої на розкриття вихованцями внутрішніх можливостей”?

       - чи передбачив використання можливостей учня для формування рис глобальної зрілості та особистісної зрілості  згідно концепції академіка 

О. А. Реана?

         2.  Виявити характер стимулюючо – мотиваційної діяльності вчителя:

        - які установки перед початком вивчення нового матеріалу формує він: психологічні (за Д. М. Узнадзе) чи сугестивні (за Б. К. Лазановим).

        - чи робить спроби започаткувати сугестивно - десугестивний процес із метою розкриття резервного комплексу учнів або окремого учня?

        - чи нав’язує учневі, як складноорганізованій нестабільній макросистемі, шляхи його розвитку, чи виводить їх із його внутрішньоінтенційної спрямованості?

  3. Дослідити вміння вчителя реалізовувати змістовий компонент уроку:              

    - чи вміє вчитель побудувати зміст навчального матеріалу таким чином, щоб, образно кажучи словами Ромена Роллана, «творити картини схвильованого моря, а не вимальовувати кожну хвилю в ньому»?

    - наскільки вдало використовує вчитель зміст уроку для творення акмеологічно спрямованих життєорганізуючих імпресінгів?

    - чи розглядає вчитель із метою цілісності сприйняття (там, де є можливість і доцільність) виучувані об’єкти у тримірній площі: а) компонентно – структурного аналізу, б) функціонального, в) генетично – прогностичного?

    - чи працює над розширенням  в уяві учня образу світу за рахунок встановлення як внутрішньосистемних зв’язків виучуваного фрагмента реальності, так і зовнішньосистемних, тобто тих, які з’єднують цей фрагмент із загальним образом світу?

    - чи реалізує в процесі навчання такі компоненти змісту освіти, як досвід творчої діяльності та досвід емоційно-чуттєвого ставлення до світу?

         4. Визначити акмеологічну майстерність учителя, його здатність реалізувати операційно-дієвий компонент уроку:

- чи спирається вчитель на відкриту психологами природу дитячого сприйняття в такій  лінійній організації: первинний синтез – аналіз – вторинний синтез?

- чи виявляє здатність розробляти навчальний матеріал у глобальних темах та підтемах?

- чи використовує з акмеологічною метою педагогічно доцільні впливи на підсвідому сферу вихованця?

         5. Оцінити характер контрольно – регулювальної діяльності вчителя на уроці:

- чи  здатний учитель до використання синергетичної методології  під час проведення уроку?

- наскільки його «арсенал» навчальних методів та принципів дозволяє здійснювати дидактичну імпровізацію тоді, коли педагогічна дія починає виходити за свою межу?

        6. Виявити особливості оцінювально – результативного компоненту уроку:

- що оцінює вчитель: «голі» знання, вміння та навички чи акмеологічно організуючий підростаючу людину інтегративний вузол, до складу  якого входить п’ять компонентів змісту освіти?

- чи допомагають підростаючій людині здобуті на уроці знання в її стратегічній акмеологічній життєорганізації?

Акмеологічні технології в підвищенні якості освіти

    В навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл  необхідність використання акмеологічного  підходу  зумовлена тим, що для суспільства потрібно, щоб її випускники  були комунікабельними, креативними, самостійно мислячими особистостями, які прагнуть до успіху та самостійно вміють будувати індивідуальну траєкторію розвитку.

    Акмеологія одним із важливих завдань вважає виявлення характерних рис, які формуються в процесі розвитку людини в їх вершинах досягнення в дошкільному, молодшому шкільному віці та у роки юності з тим, щоб особистість змогла всебічно виявити на «вершині» зрілості та успішно розробляти стратегії організації свого життя.

   Зрілість в акмеології  виступає акмеологічним критерієм якості освіти і розвитком підростаючої людини.

  Акмеологіча зрілість  буде проявляється в:

інтелектуальності –  як високому розвитку пізнавальних здатностей, ерудиції, прогнозуванні своєї освіти;

активності – як впливу на навколишнє середовище, на інших людей і на себе;

організованості – як послідовності, і вміння додержуватися алгоритму, певного стандарту і вимого діяльності;

відкритості – як готовності до нового знання, спілкування діяльності;

прагнення до розвитку – як внутрішньої потреби особистості;

оптимізмі – як життєрадісному світогляді, вірі в людей, у їхню силу і можливості, впевненості в прогресі суспільства, і вірі у свої сили і можливості як суб’єкта діяльності;

гуманізмі – як осмисленій і діючій гуманності, що водночас є способом життя.

  Акмеологія – це наука про здобутки людини у професійному та особистісному розвитку та є основою педагогіки успіху.

  Шкільна акмеологія -  це наука про саморозвиток зростаючої людини як суб'єкта життєдіяльності в  освітньому просторі школи.

  Педагогічна акмеологія – це новий і перспективний напрямок гуманітарних наук, який інтегрує знання про людину на етапі досягнення нею успіху в навчально-виховній діяльності.

  Акмеологічні педагогічні технології – це технології, з одного боку, спрямовані на саморозвиток учня згідно його задатків та внутрішньої інтенції  в умовах варіативності освітніх програм, а з другого боку це технології спрямовані на досягнення кожним учнем своїх можливостей найвищих результатів за умови поєднання зусиль усіх фахівців, які здійснюють педагогічний супровід вихованців: практичних психологів, соціальних педагогів, валеологів, працівників шкільних бібліотек, класоводів, класних керівників, учителів - предметників.

  До акмеологічних можна віднести такі технології:

ігрові (дидактична гра, технології ігромоделювання);

проблемно-пошукову технологію;

тренінгові технології;

технологію родинного виховання;

технологія особистісно зорієнтованого навчання;

технології розвивального навчання;

здоров'язберігаючі технології;

метод проектів.

  Акметехнології спрямовані на формування мотивації до самоствердження, пізнання себе, свого внутрішнього світу,  усвідомлення себе частиною соціуму.

Кінцевий результат використання акметехнологій – стійка здатність до самостійного вибору, самовдосконалення, самореалізації в мінливих соцкультурних умовах.

   При застосуванні акмеологічного підходу велике значення має сам вчитель. Вчитель - акмеолог – це людина, яка є духовно, професійно та соціально зрілою.  Кожен педагогу школі створює свій акмеологічний простір, який впливає на розвиток, виховання дітей. Цей простір є визначальним у впливовості педагога на вихованців. Спільна праця вчителя та учня веде до успіху обох.

  

Чернієнко В.О. вчитель фізики

Нові соціальні запити визначають нові цілі освіти і ставлять перед школою завдання: підготувати активного, творчого випускника, готового до самостійної діяльності, активного громадянина. Соціальна зрілість – це результат навчання і виховання в акмеологічній школі.

Акмеологія (від давньогрецького „акме” – найвища точка, розквіт, зрілість, найкраща пора) – наука про досягнення людиною найвищих вершин у життєдіяльності та самореалізації творчого потенціалу, який є основою загальнолюдських потенційних можливостей.

Акмеологічний підхід до розвитку освіти – це створення необхідних умов для становлення й розвитку в усіх суб'єктів освіти уявлення про успіх, високі досягнення, необхідні для розвитку особистості й соціуму. Такий підхід конкретизує ідею гуманізації освіти, засади сучасної ідеології виховання та перехід від знаннєвої до особистісно-орієнтованої (компетентнісної) освіти. В акмеологічній школі дитина розвивається як індивід, особистість, ураховуються її індивідуальні особливості, формуються духовні та моральні цінності, розвиваються творчі здібності, уміння будувати стосунки в колективі. В усіх суб'єктів освіти систематизуючими стають пізнавальні мотиви, навчання стає внутрішньою потребою, а творче переосмислення дійсності – провідним.

Акмеологічна технологія навчання – це технологія досягнення успіху і високих результатів у навчанні та розвитку учня на основі стійкої мотивації досягнень, це системно-орієнтоване розвивальне навчання, побудоване шляхом проектування навчального процесу і поетапної діагностики.

Переваги акмеологічної технології:

забезпечення активної діяльності учнів, їхньої мотивації й організації до пізнавальної діяльності;

формування уміння передбачати самостійну та самоосвітню роботу;

сприяння успіху, творчості;

забезпечення об’єктивних та суб’єктивних умов для формування дитини як особистості, підняття її на ступінь «акме».

Акмеологічні підходи:

формують у школярів уміння самостійно вчитися, ставати співтворцем уроку;

програмують індивідуальний досвід успішної праці;

запобігають перевантаженню;

сприяють пізнавальній активності, ініціативі, раціональному використанню часу та засобів учіння.

Основні завдання вчителя-акмеолога:

активізація творчої діяльності учнів;

творення акмеологічно спрямованих імпресінгових моментів на уроках;

вироблення в учнів уміння проектувати своє майбутнє;

створення ситуації успіху.

 В акмеологічній технології навчання використовуються стратегії творчого пошуку, відповідні акмеологічні методики та прийоми, що дозволяє проектувати діяльність як учителя, так і учнів.

Стратегії творчого пошуку (за С.С.Пальчевським)

«Альпініст»: із заглибленням у проблему поступово розширюється зона творчого пошуку і з’являється більше засобів, методів, прийомів для досягнення поставленої мети.

Фізичні задачі мають певний алгоритм розв’язування. У деяких темах  (наприклад, «Закони постійного струму») проміжні дії можна виконувати різними способами,  але отримувати єдиний правильний результат.

«Унікум»: учням пропонується створити якісно новий «продукт» творчої діяльності, аналогів якому вони не зустрічали.

Застосовується при розв’язуванні нестандартних задач.

«Принцип доповнюваності»: пошук об’єднуючої основи для різних точок зору і здійснення відповідної корекції.

Під час формулювання певних тверджень учні висловлюють різні думки. З цих думок потрібно вибрати зерна істини і сформулювати правильне твердження.

«Спрощення»: у разі виникнення труднощів під час розв’язування деякої проблеми використовують комбінацію спрощуючих принципів із метою виходу на передбачуваний кінцевий результат.

При розв’язуванні фізичних задач використовуються знання з математики (пропорція, квадратні рівняння, подібні трикутники і т.д.).

«Шлях із системи»: учні виконують індивідуальні творчі завдання, які стимулюють особистість для самовияву її внутрішньої суті, що дає можливість визначити напрям її подальшого розвитку.

Виконання учнями індивідуальних творчих завдань (підготовка проектів, повідомлень, цікавих питань з певної теми, складання власних задач ).

«Збирання грибів»: пошук даних, які у поєднанні зумовлюють поштовх для народження висновку.

При вирішенні певного завдання учні висловлюють свої ідеї, пошук ідей схожий на збирання грибів. При цьому критика заборонена, адже кожна думка, навіть хибна, навчає учня аналізувати, зіставляти і, головне, не боятися пошуку.

«Воскрешення»: передбачає повернення учня в проблемній ситуації до раніше здобутих знань.

У кожному розділі фізики є задачі, розв’язок яких потребує повторення матеріалу з інших тем.

«Примусове поєднання»: базується на здатності людського мозку зв’язувати абсолютно непоєднувані речі:предмети, почуття, слова – з одного боку, ідеї – з іншого. Потрібно відшукати асоціацію між певним предметом і поставленою проблемою.

Застосовується при розв’язуванні нестандартних задач.

«Поезія»: використовуючи ситуацію вибору в межах можливого або доступного, застосовувати можливості поєднання.

На уроках фізики поезія виражається у логічному поєднанні формул під час розв’язування задач,  тому учнів важливо вчити баченню цієї  логіки.

«Ключові слова»: у тексті , який вивчається, вилучаються певні слова, щоб учні підібрали свій варіант.

Для кращого розуміння учнями певного твердження пропоную його запис, у якому пропущені основні слова. Учні пропонують свої варіанти, які потім порівнюємо з оригіналом.

«Квадратики»: поділ роботи на структурні частини, поступово наближаючись до синтезуючої основи.

Коли учні при розв’язуванні задачі не бачать алгоритму, пропоную виконати ті дії, які можливі,це породжує нові ідеї і веде до отримання розв’язку .

Акмеологічні прийоми створення ситуації успіху

«Повір у себе». Учитель створює умови, за яких дитина, виконуючи навчальне завдання, зненацька починає вірити у свої можливості.

«Особисте відкриття». Підготовлена вчителем заздалегідь ситуація, спрямована на вивільнення в дитині внутрішньої енергії, яка проявляється усвідомленням дитиною власних здібностей, у такий спосіб формуючи її творчий потенціал.

«Навіювання». Надання учням позитивного психоемоційного заряду. Заохочення дитини до праці словами «Така робота тобі до снаги», «У тебе до цього хист». Важливо переконати учня в реальності успіху, і успіх прийде.

«Вибух емоцій». Використовуючи похвалу (або критику), учитель впливає на емоційний стан дитини, таким чином спонукаючи її краще працювати на уроці.

«Почую кожного». Учитель організовує роботу так, щоб кожен учень мав можливість (і відчував необхідність) відповідати.

«Констатація успіху». Учитель констатує кожен успіх дитини, можливо, і незначний на перший погляд, але таким чином надихає її на нові досягнення.

Акмеологічні прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів

«Актуальність». Мотивація навчальної діяльності учнів шляхом поєднання навчального матеріалу з фактами, актуальними в сучасному світі.

«Естетичне стимулювання». Доповнення змісту навчального предмету естетично значущою інформацією.

«Емоційне стимулювання». Зацікавлення учнів шляхом демонстрування фрагментів фільмів, відеокліпів, соціальних роликів, створюючи таким чином ситуацію емоційних переживань.

«Інформаційна палітра». Доповнення навчального матеріалу цікавими відомостями, фактами, історичними даними.

«Дослідження». Формування нових знань та формулювання учнями висновків на основі проведених на уроці експериментів, аналізу дібраних учителем прикладів, розв’язання пізнавальних задач.

«Евристичний». Шляхом влучно поставлених запитань педагог наводить учнів на ідею розв’язання, знаходження правильної відповіді.

«Міжпредметні зв’язки». Збудження інтересу до навчання шляхом поєднання викладеного матеріалу зі знаннями з інших навчальних предметів.

«Зв'язок поколінь». Мотивація навчальної діяльності шляхом використання висловів відомих особистостей.

«Навмисна помилка». Передбачає використання вчителем навмисно припущених помилок з метою привернення уваги учнів, звернення до них за допомогою, що пробуджує почуття гідності: знайдження помилки вчителя стимулює бажання вчитися.

«Анонсування». Полягає в зацікавленості учнів навчальним предметом шляхом анонсування теми або форми роботи наступного уроку. Можлива попередня робота з учнями з метою виступу їх замість учителя під час розв’язування окремих вправ.

«Мнемонічна скарбничка». Своєрідне (часто креативне) формулювання окремих правил або означень із метою їх кращого запам’ятовування учнями.

«Семантизація». Збудження інтересу до виучуваного матеріалу завдяки розкриттю значення слів.

«Дидактична  гра». Розвиток інтелектуальних, емоційних, мотиваційних якостей особистості через ігрову навчальну діяльність.

Перспективність акмеологічного підходу до формування компетентності полягає в тому, що він орієнтує особистість на постійний саморозвиток, що відповідає вимогам часу, спрямованим на необхідність досягнення найвищих результатів у діяльності особистості. При акмеологічному підході домінує проблематика розвитку творчих здібностей, особистісних якостей, що сприяють реалізації індивідуальних якостей кожної   дитини.

Акмеологічні технології в підвищенні якості  початкової освіти

   Готуючись до педагогічної ради, я ознайомилася з статею В. Петрухіна  "Відкритий урок:  розробки, технології,  досвід", в якій автор знайомив з акмеологічними технологіями

     В. Петрухін наголошує що «Основна задача акмеологічних технологій - сформувати та закріпити у самосвідомості людини затребувану необхідність у самосвідомості, саморозвитку й самореалізації, що дозволяють спеціальними прийомами та техніками самоактуалізувати особистісне та професійне "Я"».

До акмеологічних можна віднести такі технології:

ігрові (дидактична гра, технології ігромоделювання);

технології психоконсультування;

тренінгові технології;

технології розвивального навчання;

технологія особистісно зорієнтованого навчання;

метод проектів.

Аналіз реалізованих у школі акмеологічних технологій.

     Для школи важливою є кожна із зазначених вище технологій.   Дидактичні ігри кардинально змінюють технологію навчання. Суть їх полягає в тому, щоб розбудити пізнавальну активність дитини, сприяти становленню самостійності в мисленні й діяльності. Навчальна дидактична гра - варіативна форма організації, що динамічно розвивається, цілеспрямованої взаємодії всіх її учасників при педагогічному керівництві з боку вчителя. Суть цієї форми складає взаємозв'язок імітаційного моделювання та рольової поведінки учасників гри у процесі рішення типових навчальних задач досить високого рівня проблемності. Гра розкриває особистісний потенціал дитини: кожний учасник демонструє свої власні можливості окремо й у спільній діяльності з іншими учасниками. Дитина виступає творцем не тільки ігрових ситуацій, а і власної особистості, вирішує питання самоврядування, знаходить шляхи та засоби оптимізації своєї діяльності, виявляє свої недоліки та вживає заходи для їх усунення, учиться переборювати психологічні бар'єри у спілкуванні з різними людьми, удосконалює якості своєї особистості.

   При організації навчальної діяльності в технології розвиваючого навчання Д. Ельконіна-В. Давидова основним об'єктом уваги виступає психологічний механізм цієї навчальної діяльності, тобто усвідомлення учнями процесу навчання. Результатом цілеспрямованої роботи з організації навчальної діяльності учнів, відповідно до теорії розвивального навчання, стає здатність, яку школярі здобувають, послідовно, самостійно й усвідомлено організовувати всі компоненти діяльності, тобто ставати суб'єктом діяльності. Ігрові й розвивальні технології сприяють розвитку в учнів ключових компетентностей, особистісних якостей, що врешті-решт впливає й на якість освіти. Наприклад, на початку й наприкінці 2007/08 навчального року серед учнів початкової школи було проведено вивчення їх психологічних особливостей. Серед об'єктів моніторингу на особливу увагу заслуговують такі характеристики: особливості уваги учнів, продуктивність їхньої уваги.

   Отримані результати можна співставити з показниками якості на вченості в цьому класі на початок і кінець навчального року: стабільні результати та позитивна динаміка в усіх навчальних предметах. Окрім того, моніторинг рівня розвитку навчальної мотивації в даному класі також свідчить про перевагу пізнавальних мотивів, усі учні прагнуть до досягнення успіху, мають високий рівень навчальної мотивації, завжди реалізують навчальні мотиви, мають високий ступінь розвиненості здібності до цілепокладання. Технологія особистісно зорієнтованого навчання є темою методичної роботи шкільного методичного об'єднання вчителів гуманітарного циклу.

  Не менш значущим у контексті акмеологічної теорії є технологія, що отримала назву "метод проектів" і припускає орієнтацію на самостійну діяльність учнів, рішення певної проблеми, що передбачає використання різноманітних методів, засобів навчання, інтегрованих знань і вмінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих галузей. Для успішної реалізації методу проектів необхідні такі умови: наявність значущої проблеми та задачі; практична, теоретична й пізнавальна значущість передбачуваних результатів; самостійна (індивідуальна, групова, колективна) діяльність учнів; структурування змістовної частини проекту; використання дослідницьких методів.

   Тренінгові технології та технології психоконсультування актуальні в роботі шкільного психолога й кожного класного керівника. До навчального плану введено валеологічні та психологічні курси ("Психологія спілкування", "Практикум із психології"), необхідні для вдосконалення учнів.

Професійний феномен акме можна виявляти та прогнозувати (діагностика); моделювати (конструювання еталона); простежувати у становленні й розвитку (корекція). Багатомірний феномен акме є образом-еталоном інтелектуальних, емоційно-почуттєвих, вольових, комунікативних характеристик людини та складових її здоров'я. Оптимальним результатом гуманітарно-технологічного розвитку й інтегрованим вираженням професійного акме є феномен конкурентоспроможності.

    Акме-технології спрямовані на формування мотиву самоствердження. У зв'язку з цим пріоритетним для вчителя й керівника стає проблема розвитку навчальної мотивації учнів. Більше того, проведені дослідження показують, що учні,  маючи високу мотивацію, тільки іноді (чи рідко) реалізують названі мотиви в навчальній діяльності. Менше половини учнів прагнуть до навчального успіху, для інших рівнозначними стають прагнення до успіху й недопущення невдачі. У переважної більшості учнів зовнішні та внутрішні мотиви виражені в однаковій мірі, при цьому навчальні мотиви в поведінці реалізуються досить рідко. Саме акме-технології допоможуть учням пізнати себе, свій внутрішній світ, усвідомити себе частиною соціуму.

Успішність соціалізації залежить від ціннісних орієнтацій і відносин, що складають ядро особистості. Багато в чому вона визначається запасом придбаних у школі знань, умінь і навичок, що будуть характеризувати дитину як суб'єкта діяльності. Кінцевий результат використання акме-технологій - стійка здатність до самостійного вибору, самовдосконаленню, самореалізації в мінливих соціокультурних умовах.

Управління проектувальними вміннями вчителів. Професійне становлення й розвиток педагога неможливі без сформованих проектувальних умінь. "У даний час професіоналізм учителя визначається його здатністю до діагностики, прогнозування й моделювання педагогічного процесу, інакше кажучи, рівнем володіння проектувальними вміннями". Учитель акмеологічної школи повинен бути дослідником, для якого надзвичайно важливими є аналітичні здібності, уміння визначати цілі та задачі своєї діяльності, планувати методичну роботу (з урахуванням характеру науково-методичної діяльності школи, потреб суб'єктів освіти та реальних можливостей освітньої установи), уміння формулювати прогнозовані результати та коректувати свою діяльність на основі даних педагогічного моніторингу. Проектувальні вміння необхідні вчителю-акмеологу для вибудовування свого професійного росту, визначення тих професійних вершин, досягнення яких буде сприяти підвищенню педагогічної майстерності та якості освіти.

    Першою й однією з найбільш важливих складових проектувальної культури вчителя є цілепокладання. Постановка людиною скільки-небудь значущих життєвих цілей потенційно містить у собі елемент творчості. Однак реалізувати цей потенціал можуть далеко не всі люди. Із цієї точки зору їх можна в певній мірі умовно розділити на три категорії.

    Перші - це ті, хто схильний пасивно чекати, що значущі цілі будуть для нього придумані та нав'язані кимсь ззовні.Протилежність даній групі складають ті, хто віддає перевагу особистісно значущим цілям самостійно знаходити та вільно вибирати. Природно, що між цими смугами існує досить велика проміжна група, що володіє якостями і першої, і другої, але переважно вибирає цілі із заданого ззовні стандартного переліку. Дійсно, здатність до творчості - це ще одна складова  професійної культури вчителя акмеологічної школи.

    Наступними за ступенем значущості треба назвати аналітичні й рефлексивні вміння вчителя, при чому тут маються на увазі не тільки вміння аналізувати проведений чи побачений урок, уміння вчителя коректувати свою діяльність на уроці в залежності від ситуації, а й уміння узагальнювати свій педагогічний досвід, визначати найбільш перспективні й особистісно значущі для методичного самовдосконалення теми.Від ефективності методичної роботи (включаючи психолого-педагогічний супровід навчально-виховного процесу) безпосередньо залежить результативність педагогічної праці, тобто якість освіти.

     У зв'язку з цим цілком доречно розглядати систему роботи шкільного методичного об'єднання та його керівника зі створення умов для підвищення якості освіти. Сформовані в учителя проектувальні вміння є необхідною умовою для їх ефективного розвитку і в  учнів основної та частково початкової школи.

Царенко О.В. 

вчитель української мови та літератури, зарубіжної літератури

«Урок повинен проходити не для учнів, а з учнями»,- не втомлювався повторювати В.Сухомлинський. Утілювати цей принцип у життя Грек Б.В. пропонує за рахунок використання акмеологічних методів та прийомів на уроках української мови та літератури.

Сучасна система освіти спрямована на те, щоб виховувати різнобічно розвинену і соціально активну особистість, яка вміє реалізувати свої можливості.

Щоб виховати в учнів ці якості, можна використати метод підсиленої лекції. Методика її проведення полягає в тому, що перед лекцією учні складають список відомого з даної теми, а у ході лекції доповнюють його. У кінці уроку за даною темою вони повинні за десять хвилин скласти есе. У середніх класах пропонуєтья дітям читання з позначками. Пригадавши все, що знали з даної теми учні читають новий матеріал, роблячи позначки:

?  знав раніше;

+  нове для мене;

? мене зацікавило, хотів би дізнатися більше.

Пропонується до використання читання зі стопом. Це читання тексту фронтально, коли вчитель у будь-який момент зупиняє читання проблемними запитаннями. Цей прийом дає змогу утримувати увагу учнів упродовж усього читання тексту.

Для активізації логічного мислення учнів слід застосовувати різноманітні види аналізу тексту, а саме: полікритичний аналіз, філологічний аналіз та культурологічний аналіз тексту, який потребує ознайомлення із провідними тенденціями в галузі філософії, живопису, музики та інше.

Для емоційного настрою і зацікавлення поезією, а також з метою вдосконалення навичок виразного читання на уроках української літератури можна використовувати  поетичні хвилинки«п’ять хвилин з поезією», коли по черзі вчитель та учні читають  свої улюблені вірші.

Пропонується до використання на уроці відеоепіграфи, які допомагають емоційно налаштувати учнів на урок.

Серед ефективних видів робіт слід виділити кейс-метод. Це активне обговорювання в групах конкретної літературної ситуації, яка вимагає не тільки аналізу, а й прийняття власного рішення.

 Використання акметехнологій на уроках української мови

З метою розвитку креативних здібностей учнів пропонується  проект «Вирази себе засобами мови», який являє собою систему творчих завдань, наприклад:

творчі завдання за аналогією;

складання власної фантастичної історії;

творчі роботи, пов’язані з перевтіленням( монолог дзеркала, думки тлумачного словника…);

реклама мовознавчих понять;

творчі роботи, пов’язані зі словом та музикою ( прослухавши музику Георгія Свиридова «Метелиця»,  опиши, що ти уявляєш).

Для активізації творчих здібностей учнів автор публікації розробила власну систему нестандартних письмових робіт, що дозволяють учневі креативно мислити та самовдосконалюватись. Найкращі письмові роботи учні оформлюють у вигляді мультимедійних презентацій, першими глядачами яких стають однокласники, і це дає можливість взаємонавчатись. Креативні письмові роботи можна об’єднати у своєрідні тематичні модулі в залежності від навчальних та виховних цілей.

Тематичні модулі:

Я і Україна ( Есе- замальовка через асоціації «Я є…»)

Я і мій світ ( Біном фантазії «Весняний дощ»)

Я і сім’я ( Лист – подяка невідомому солдату)

Я і школа ( Абетковий вірш)

Нові методи і прийоми. У центрі уваги сьогодні інтелект-карти, складання фанфіків, розробка уроку – скрапбуку ( скрапбукінг – це мистецтво оригінального, декоративного оформлення альбому історії, щоденника, записної книжки).

Розвитку учнівської творчості сприяють також і нетрадиційні уроки, які дозволяють підвищити інтерес не тільки до предмета, а й до процесу навчання в цілому.

Як зробити творчий урок? Хочу більш детальніше зупинитися на тому, як Ось деякі види творчих уроків:

 урок-фаєр (фаєр – спалах);

урок з ароматом шоколаду;

урок – експрес;

урок створення скрапбуку.

урок – панорама

урок- концепт

урок- дослідження об’єкта